Сторінка:Васильченко С. Повна збірка творів. Том 3 (1927).pdf/23

Цю сторінку схвалено

кали, на папері писали, до Савки Щербини пересилали: дядюшко Савко, ще й ви, тітко Василино, дівчини Олени не баріть, не гайте, на піч не ховайте, до нас швидче на вулицю пускайте, бо як не будете дівчини на вулицю пускати…

 
XIV.
У вікні з'являється Олена.

Олена (швидко махає рукою, щоб тікав). Тимоше, Тимоше!

Тиміш. Чого, Олено?

Олена. Тікай швидче… (Побачивши опудало). Ой, лишечко, яке страшне!.. (Знову першим голосом). Тимоше, Тимоше, ховайся швидче, бо мати вхопили рогач та побігли в комору будити батька! Швидче!..

Тиміш. Куди-ж мені ховатися?

Олена (махає рукою). Швидче, швидче! Бо йдуть уже! (Сама ховається в хаті. Тиміш озирається навкруги, далі лізе у вікно, в хату).

Олена (в хаті). Куди це ти?! Ох, мені… А лишенько.

(В хаті чути сміх, далі затихає).
 
XV.

Із-за обох боків хати викрадаються Савка й Василина. Савка з батогом, Василина з рогачем. Зразу кидаються до опудала, далі мовчки спиняються перед ним.

Василина. Що воно за мара!…

(Обоє розглядають опудало).

Савка. Чи в шинелі, чи в сюртуці…

Василина. І бриль на голові.