Кармелюк (до гостей). Оце-ж бачте: не знає що робити од злости, так що вигадав? Облаву!.. Ні, ти мене не злякаєш облавою! А що я тобі наказав — зробиш, хоч сказишся! Кармелюк свого слова додержить.
Гості: А що таке?
— Я не чув.
Кармелюк. Я, бачте, за всякі кривди, що чинить пані зі своїм сином людям, пеню наклав на його і дав йому три дні строку, щоб її виплатив, а ні, то обіцяв сам навідатись в гості. Ну, то оце він, щоб показати, що мене не боїться, впоряжає в себе бенкет сьогодня, а на мене економа з селянами в облаву виряжає. Побачимо, як тобі буде бенкетуватися! (До гайдамаки). Кушнірук, постав на шляху варту. Хто буде їхати до двору — спиняйте й сюди ведіть. Ні духа не пропускайте!
Кушнірук (сміється). Не турбуйтеся, отамане, варту я вже розставив.
Кармелюк. Уже? От і добре. А тепер піди, скажи всім хлопцям, щоб були все-ж таки напоготові. По обіді я вишлю їм зміну. (Кушнірук пішов).
Кармелюк (до гостей). Та ви не турбуйтеся! Нічого не буде! Коли що, я гукну на своїх хлопців, то вони ту облаву, як полову розвіють. Хай тільки наважаться зняти на Кармелюка руку!
