кою і забрав, прилучивши ще підручника сільсько-господарської економіки, що міг знадобитися йому в Інституті. Крім цього, Левко порадив йому те, що сам ніяк не міг зібратися зробити — оглянути місто. Витягши з шухляди старий плян Києва, він доручив його хлопцеві, як провідну зорю.
Ця порада зацікавила хлопця. Поснідавши салом і хлібом, він брав книжку Вісника й виряджався на цілий день, систематично оглядаючи всі місця, що на пляні були умовно позначені й мали збоку пояснення.
За три дні він одвідав Лавру, спустився в дальні й ближні печери, де у вузькому кам'яному проході з низьким склепінням тягнуться одноманітні засклені домовини святих, і свічки прочан блимають, задихаючись, у загуслому повітрі; зайшов на Аскольдову могилу, занедбане тепер кладовище, і читав там на пам’ятниках імена людей, що жили колись і не лишили по собі нічого, крім табличок; гуляв крутими алеями колишнього Царського Саду, сидів із книжкою над кручею, що спадає до Дніпра; був у Софії й Володимирському соборі, осередках церковного руху, що непомітно точиться під високими банями; дивився на Золоті Ворота, колись браму великого Києва, обійшов великі базари —Житній, Єврейський та Басарабку, блукав коло вокзалу, подорожував Берестейським шосе до Політехніки, мандрував через Деміївку в Голосіївський ліс, спочивав у Ботанічному саді й витратився не без вагання на тридцять копійок, щоб потрапити до Історичного Музею та Музею Ханенка, де захоплено любувався на прадідівську зброю, старовинні меблі, панно й фарфоровий кольоровий посуд, що найбільше спиняв на собі його очі. Блиск, фарби й тонкі малюнки на ньому чарували його й вабили до себе його руки. Він подовгу стояв перед експонатами, пильнував у них кожної дрібнички, міцно вбираючи їх у пам'ять, і все нове, що він бачив, легко вкладалося йому в голову рівними шарами, зв'язуючись тисячами ниток з тим, що він читав чи про що догадувався. І все нове збуджувало йому нову жадобу. Від пам'ятників, позначених у старому пляні, лишились, здебільшого, самі п'єдестали. Постаті Іскри й Кочубея він, правда, бачив — вони валялись на надбережжі з побитими руками коло якоїсь кузні. Тільки
