чуючи таким чином такси (приблизно 80 дол. на рік) за право навчання. Через це і незаможна молодь може студровати в цім Інституті. Сьогодні «Чюскеджі Інститут» міститься вже у 120 будинках; має 2000 акрів досвідних полей; 200 членів лекторського персоналу та 2000 слухачів. Все це за власні гроші та власними руками. Все це виключно муринська праця. «Хоч негри дуже вбогі — каже Фр. Л. Шель, автор французької книги «Муринське питання в Сполучених Штатах» (1923), вони все жертвують свою працю та гроші, коли йде про виховання своїх дітей. Мільйонами долярів обчислюються суми зібрані серед них, чи то просто, чи за посередництвом церкви, або шляхом податку на шкільні справи». До світової війни вони склали на цю мету кругло 10 міл. дол.
Історія не знав прикладу більш швидкого та масового поширення просвіти, ніж серед американських негрів після скасування невільництва. На протязі перших п'яти років «волі» вони мали 4329 початкових шкіл з 9307 учителями та 200.000 школярами. В 1924 р. було у муринських початкових школах 2.149.584 школярів на 10.500.000 чорного населення, себто 60 % дітей шкільного віку. Тепер щорічно закінчує високі школи 2000 муринів-абсольвентів. Негри велику увагу звертають і на освіту дівчат. Є кілька сот муринських жінок з високою освітою. Муринки дуже свідомі та енерґійно підтримують своє власне шкільництво, зокрема ж «Спелмен-Коледж» для дівчат, бож «це муринський коледж», як це спеціяльно підкреслює одна мати-муринка в заклику до чорного жіноцтва.
Не лише в ділянці просвіти, але також і на полі господарськім та в інших проявах національного самоозначення американські негри досягли
