Ця сторінка вичитана
IV.
Із уст Твоїх я пю солодкий мід
Із уст Твоїх, що повні та червоні.
Ключ ласк райських в Твоїм перловім лоні.
Та Ти: Ні... ні... Повіки плющить стид.
На небі місяць ревнощами зблід
І сріблом сипле на Твої долоні.
Із уст Твоїх, що повні та червоні.
Із уст Твоїх я пю солодкий мід.
Як шовк мяхкі Твої діточі руки
Відторкують мене з німим докором
Та серце стука, як у лісі жовна.
„Скажи, чого серденько: туки-туки?“
Пашать щічки. Пашить на личку сором.
…І грає кров, як музика любовна.
