Віра в бога й церква зросли на грунті людськоі темноти й несвідомости.
Чим більше людина пізнає закони природи й суспільного життя, чим більше він навчається поборювати природу и будувати своє життя — тим менше лишається місця для віри в таємні божественні сили. Наука — найбільший ворог церкви. Вона не може з нею жити поруч. І тому церква стремиться науку теж полонити, підбити освіту під свій в плив, підробити іі так, щоб вона служила теж інтересам визискувачів. Раніше церква отверто боролася з наукою. Зараз же автокефалісти украінські в молитву «за Украіну» вставляють такі слова:
«Боже великий єдиний,
Нашу Вкраіну храни,
Світом науки і знання
Іі осіни»…
Під виглядом же «науки і знання» — поданоі з ласки божоі — народнім масам з церков і опанованих ними шкіл давалась би отрута забобонів, перекручувань, підробок, що з справжнього наукою нічого спільного не мають.
Щоби раз на завжди покінчити з дурисвіцтвом й визволитися з павутиння — трудящі люде повинні рішуче порвати з вірою в бога, з церквою, і замісць того взятися за вивчання явищ природи, історії світу й законів суспільного життя.
Потребу ж у виявленні своїх почуттів — яку раніше задовольнялося співами й церковними учтами — допоможе задовольнити нове мистецтво — театр, музика, поезія просякнуті ідеольогією працюючоі кляси.
І тоді на місці темних хащзів попівських забобонів — збудується величний палац комуністичноі культури.
