Героїчна боротьба українського народу під проводом Тараса Федоровича (Трясила) привела до поразки польських військ під командуванням великого коронного гетьмана Станіслава Конецьпольського, якої вони зазнали 25 травня 1630 року під Переяславом, і поляки змушені були піти на примирення з козаками. Але і на цей раз козацька старшина зрадила народні маси. У переговорах під Переяславом козацька старшина добилася лише збільшення реєстру з 6 до 8 тисяч чоловік, з метою включити до нього лише частину заможніших козаків-виписчиків. Польське командування вимагало крім того видачі йому Тараса Федоровича та ближчих його помічників. Козацька маса відмовилась видати Конецьпольському свого ватажка і, щоб уникнути зради з боку реакційної частини старшинської верхівки, Федорович з загоном козаків, незадоволених угодою, пішов на Запоріжжя. Такі наслідки повстання ще більше загострили протиріччя між старшинською верхівкою і рядовими козаками, які не хотіли миритися з угодовською політикою старшини у відношенні польського уряду, і продовжували боротьбу за свої права.
Після відходу Федоровича на Запоріжжя деякий час козацьким гетьманом був Антон Конашевич Бут, за якого відбувалися переговори під Переяславом. При укладенні Переяславської угоди Конецьпольський затвердив гетьманом реєстрового козацтва Оренду або Орендаренка Тимоша Михайловича. Антон Бут, не бажаючи підкоритися новому гетьманові, теж з кількома тисячами козаків пішов на Запоріжжя. Тут нереєстрові козаки разом з запорізькими брали участь у морських походах і нападали на турецькі і татарські володіння. Не заспокоїлися і не підкорилися польському уряду і реєстрові козаки, тому що ні збільшення реєстру до 8 тисяч чоловік, ні збільшення у зв'язку з цим плати, ні свободи віросповідання, обумовлених Переяславською угодою, вони добитися не змогли. У зв'язку з таким становищем і під тиском заможної частини реєстровців Орендаренка з гетьманства було усунено і на його місце обрано представника верхівки реєстровців Івана Кулагу-Петражицького, якого польський король Сигізмунд III затвердив своїм універсалом від 22 вересня 1631 року. Згодом, а саме — літом 1632 року, за угодовську політику щодо польського уряду на загальновійськовій раді біля Маслового Ставу Кулагу з гетьманства було скинуто, а потім забито козаками в Каневі[1].
Як бачимо, Орендаренко не пішов на угодовство з польським урядом і не зазнав кари від рядового козацтва. Це дає підста-
- ↑ К. Г. Гуслистий, Визвольна боротьба українського народу проти шляхетської Польщі в другій половині XVI і в першій половині XVII століття. — Нариси з історії України, вип. III, К., 1941, стор. 136 — 140; М. Грушевський, Історія України-Русі, том VIII , ч. 1, Київ — Львів, 1913, стор. 123, 130 — 131, 153 — 154.
