ський128, пан подчаший коронний Остророг, пан хоружий коронний129, ксьонже Корецький130 і іншії панове з повітов* Каменецького-Подольського[1], пан Сенявський, староста львовський, і с повіту[2] Волинського[3] зобрани в тисячах 18) в'їхал, на тих міст огорнули єго козаки в суботу по святом Петрі131. І так знову окопавши їх на шесть миль вшир, коло них стоячи з ордами, стерегли їх през неділь п'ять, аж от голоду і страху поздихали сами. Мало що їх позосталих безоружно вишли на піших ногах і достиховали по дорозі і по містах.
Которим на одсіч сам король с посполитим рушеннєм в п'ять неділь в тисячах чотиридесятих пошовши, под Зборовом оскочоний от козаков і татаров, где сам Хмельницький і ган, цар кримський132, будучи, так нагнали в сак ляхов, же аж ся попод вози і в вози крили пред кулями і стрілами, где больш їх погинуло, ніжлі под Збаражом. Аж о примир'я сам король просил і, обецавши козаком вольності і надавши на письмі под певними кондиціями, покой запер так з Войськом Запорозьким, яко і з ганом кримським, що все на пришлом* сеймі при концу того ж року міли потвердити і вічними часи так у згоді жити. А так на тот час аж ви//с. 182пущени були обляженці і недобитки збаразькії, подписавшися впрод на тії ж пункта, с которих напереднійшії тії були:
1. Аби козаков 40 000 було реєстрових.
2. Аби Чегрин, отчизна Хмельницького, зо всім обестєм своїм в околиці при булаві Войська Запорозького вічними часи зоставал.
3. Аби от Дністра по Браслав і іншії міста, просто лежачії до Дніпра аж і от Дніпра до границь Московських, все козаки були, где нігди жовнір стояти не маєт.
4. Аби воєвода київський завше русин бул і всі урядникове в Київськом, Браславськом і Черніговськом воєводствах русь були.
5. Аби митрополита в сенаті столець* міл.
6. Аби унія всюди знесена була.
І іншії пункта дробнійшії були, одинадцять в лічбі.
124
