Наприкінці жовтня місяця 1829 року один молодик ввійшов до Пале-Роялю в той момент, коли гральні доми відчинялися за законом, який бере під протекцію пристрасть, що по своїй суті оподатковується. Не дуже вагаючись, він зійшов по східцях кубла, зазначеного за числом 36.
— Пане, ваш капелюш, будь ласка! — гукнув на нього сухим та сварливим голосом блідий, скорчений в тіні й загороджений барикадою дідок, що раптом підвівся, показуючи обличчя, вилите за плюгавим зразком.
Коли ви ввійдете в гральний дім, закон починається з того, що позбавляє вас шапки. Чи це євангелічна чи провіденційна притча? Чи це скоріше спосіб скласти з вами пекельну угоду, вимагаючи якийсь заклад? Чи це для чого, щоб примусити вас додержувати чемности до тих, хто виграватиме ваші гроші? Чи це поліція, що таїться по всіх смітниках суспільства й намагається взнати ім'я чи вашого майстра капелюшів, чи ваше, якщо ви написали його на шапці? Чи це, нарешті, для того, щоб взяти мірку з вашого черепу і скласти повчальну статистику про мозкові здібності картярів? Що до цього адміністрація додержує цілковитої мовчанки. Але, запам'ятайте, ледве ви вже зробили крок до зеленого сукна, ваша шапка не належить
3
