Сторінка:Бальзак. Шагреньова шкура (1929).djvu/215

В цей момент глядачі почули закликний дзвонок і покинули фойє, щоб піти до своїх місць. Старий і Рафаель розійшлися. Ввійшовши до ложі, маркіз побачив Федору, що сиділа по той бік залі, якраз проти нього. Графиня, приїхавши, мабуть, недавно, одкидала свій шарф, одкривала шию, всідаючись: робила маленькі, невимовні рухи, як кокетка; всі погляди звернулись до неї. Молодий пер Франції супроводив її, вона попросила в нього лорнет, який поперед доручила йому нести. З жесту й маніри, з якою вона дивилась на нового партнера, Рафаель вгадав тиранію, що терпів його замісник. Зачарований однаково, як і він колись, обдурений, як і він, змагаючись, як і він, з справжнім коханням проти холодного розрахунку цієї жінки, юнак, мабуть, терпів ті муки, яких щасливо уник Валентен. Невимовна радість оживила обличчя Федори, коли, розглядаючи в лорнет усі ложі й туалети, вона переконалась, що перемогла вбранням і красою найелегантніших жінок Парижу; вона стала сміятися, щоб показати білі зуби, повертала заквітчану голову, щоб нею милувались; погляд переходив од ложі до ложі, насміхаючись з берета, незграбно насуненого на лоб російської князівни, чи з невдалого капелюша, що жахливо некрасиво сидів на доньці банкіра. Раптом вона зблідла, зустрінувши пильний погляд Рафаеля, — покинутий коханець знищив її важкою зневагою. Тимчасом як жоден із вигнаний коханців не одкидав її могутности, Валентен, єдиний у світі, не піддався спокусі. Влада, що безкарно бравує, недалеко од руїни. Це правило написано глибше в серці жінки, ніж у голові королів. Федора бачила в Рафаелі смерть чарам і кокетуванню. Словечко, сказане ним напередодні в Опері, розлетілось по всіх салонах Парижу. Гострота цієї жахливої епіграми зробила графині