Сторінка:Бальзак. Шагреньова шкура (1929).djvu/155

Цю сторінку схвалено

— Оце так! А навіщо? — спитала вона, лукаво глянувши.

Її рука, що тремтіла в моїй, відповідала ударам мого серця; вона хутко звільнила її і стала дивитись мені на пальці.

— Ви одружитеся з багатою, — сказала вона, — але вона завдасть багато лиха. Ой, господи, вона вас уб'є!.. Я певна.

В її скрикові була якась віра в безглузді материні забобони.

— Ви дуже суєвірні, Поліно?

— О, їй-право, — сказала вона, дивлячись на мене з острахом, — жінка, яку ви покохаєте, вас уб'є.

Вона знову взялася за свій пензель, обмочила його в фарбу; вона не крилась од мене, що зворушена, і не дивилась більше. Цього моменту мені хотілось би вірити в химери. Людина не зовсім нещасна, коли вона забобонна. Забобони часто надія. Ввійшовши до своєї кімнати, я, справді, побачив два шляхетних екю; відкіль вони взялись — я не розгадав. У глибині неясних думок першого сна я намагався перевірити свої видатки, щоб виправдати цю несподівану знахідку, та я так і заснув, заплутавшись у безнадійних розрахунках. На другий ранок, коли я виходив купувати ложу, Поліна одвідала мене.

— Вам, може, мало десяти франків? — зашарівшись, сказала мені ця добра, люба дівчина. — Мама доручила мені дати вам ці гроші… Беріть! Беріть!

Вона поклала три екю мені на стіл і хотіла втекти, але я її затримав. Захоплення висушило сльози, що накочувались мені на очі.

— Поліно, — сказав я їй, — ви ангел. Ця послуга зворушує мене менше, ніж та сором'язність почуття,

153