були повні кохання. Підчас їх вона була така люба, так кокетувала, а я так багато зазнавав щастя! В цей момент нашої інтимности не було й сліду. Ми як сторонні стояли один перед одним. Графиня була крижана, я ж передчував нещастя.
— Ви проведете мене, — сказала вона, коли п'єса закінчилась.
Погода несподівано перемінилась. Коли ми вийшли, йшов разом з дощем сніг. Екіпаж Федорин не міг під'їхати до театрального під'їзду. Бачучи на бульварі гарно вбрану жінку, один посильний розкрив парасольку над нашими головами і попросив плату за послугу, коли ми сіли в екіпаж. У мене не було нічого. Я тоді продав би десять років свого життя, щоб мати два су. Все, що визначає чоловіка з його пустославністю, гнітила в мені пекельна мука. Ці слова: „В мене нема дрібних, мій любий!“ я сказав таким жорстким тоном, що, здавалося, йшов од моєї розгніваної пристрасти. І це сказав я — брат цієї людини, я, що так добре знав життя, я, який колись так легко оддав сімсот тисяч франків. Льокай одштовхнув посильного, і коні помчали. Повертаючись до свого готелю, Федора була розгублена чи робила вигляд, що чимсь стурбована, і відповідала зневажливо й коротенько на мої запитання. Коли льокай вийшов, роздувши вогонь, графиня, якась загадкова, повернулася до мене і сказала мені якось урочисто:
— Коли я повернулась до Франції, моє багатство спокушало деяких молодиків; мені признавались у коханні такі люди, що задоволили б мої гордощі; я стрічала чоловіків, прив'язаність яких була така щира, глибока, що вони й тоді одружилися б зі мною, коли б побачили мене бідною дівчиною, якою я була колись.
125
