Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/49

Цю сторінку схвалено

— Чого це треба від нас тому кощавому мілордові? — скрикнув полковник, повертаючи голову, щоб пересвідчитись, що вершник, який від Сізького мосту їхав назирцем за колясою, є той самий молодий англієць.

Та що незнайомий, їдучи край узвозу, ніяким чином не порушував пристойності, полковник, глянувши на англійця погрозливо, знову відхилився в куток коляси. Але, не зважаючи на свою мимовільну ворожість, він не міг не помітили краси коня та доладності вершника. У молодика було те брітанське обличчя, яке своїм ніжним кольором і м'якою та білою шкірою іноді викликає думку, що воно належить тендітному дівочому тілу. Він був русявий, тонкий і високий. В його вбранні знати було ту вишуканість та охайність, якою відзначаються чепуруни доброчесної Англії. Здавалось, він почервонів не так від утіхи, як від чесноти, коли побачив графиню. Тільки раз звела очі Жюлі на чужинця, та й то з чемності до свого чоловіка, що хотів звернути її увагу на чистокровного коня. Тоді очі Жюлі зустрілися з боязкими очима англійця. З тої хвилини джентльмен поїхав не поруч коляси, а позад неї. Графиня ледве чи й роздивилась на незнайомого. Вона не помітила жодної ні людськоі, ні кінської якості, що їй показано, і відхилилась у глиб коляси, злегка повівши бровами на знак згоди з чоловіком. Полковник знову задрімав. Подружжя доїхало до Туру, не промовивши й слова, і чарівний краєвид мінливої місцевості, де вони їхали, ні разу не притяг до себе уваги Жюлі. Поки чоловік спав, пані д'Еглемон кілька разів глянула на нього. За останнім поглядом їй на коліна від струсу впав із шиї медальйон на жалібному ланцюжку, і вона раптом побачила портрет свого батька. Тоді сльози, стримувані досі, покотились їй з очей. Може англієць і побачив блискучі й вогкі сліди їх на блідих щоках графині, але вітер їх швидко висушив. Маючи від імператора доручення відвезти накази маршалу Сулеві, що мусів боронити Францію від англійської навали в Беарні, полковник д'Еглемон скористався з своєї місії, щоб урятувати дружину від небезпек, які загрожували тоді Парижеві, й відвезти її в Тур до своєї старої

52