Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/45

Цю сторінку схвалено

коней, порвався раптом посторонок. Отож, ті двоє, що були в колясі, мали змогу, прокинувшись, побачити випадково один з найкращих краєвидів на чарівних берегах Луари. Праворуч подорожний одним поглядом обіймає усі завороти Сізи, що біжить срібною змійкою по луговій траві, яка в перших подихах весни пойнялася тоді смарагдовим кольором. Ліворуч у всій своїй пишноті видніє Луара. Брижі, що пішли по воді від ранішнього холоднуватого вітру, відбивали своїми незчисленними гранями сонячне сяйво на широкому полотнищі цієї величної ріки. Там і там зеленіли острівці, виступаючи один по одному з водяного простору, немов смарагдове намисто з оправи. По другий бік річки, скільки сягало око, розгортали свою розкіш чудові туренські поля. А в далечині погляд спиняли тільки Шерські пагорки, що їх вершини світлими лініями вирисовувались тепер на прозорій блакиті неба. І Тур у глибу краєвида постає, здається, з лона вод за ніжним листям островів, як Венеція. Дзвіниці його старого собору підносяться в повітрі, зливаючись із фантастичними витворами білястих хмар. З того мосту, де спинилась коляса, подорожні бачили перед собою вздовж Луари й аж до Тура ланцюг скель, немов поставлених тут з примхи природи, щоб закувати річку, яка своїми хвилями безупинно підмиває каміння — це видовище всякого подорожного дивує. Сільце Вуврей, як гніздо, примостилось у розщілинах та обвалах скель, що перед Сізьким мостом починають креслити дугу. Далі, від Вуврея аж до Тура, скрізь по страшних заворотнях цього розірваного кряжу живуть виноградарі. Там і там бачиш будинки, трьома поверхами продовбані в скелях та з'єднані сходами, теж вирубаними в камені. По даху дівчина в червоній спідниці біжить до свого саду. Дим з димаря здіймається поміж молодою прорістю виноградних лоз. У простовисних полях працюють хуторяни. На великій брилі заваленої скелі, під розквітлим мигдалевим деревом, стара жінка спокійно крутить прядку та дивиться, посміхаючись з їхнього страху, на подорожніх, що проходять унизу. Не лякають її ні тріщини в грунті, ні нависла руїна старого муру, що його каміння тримається на покру-

48