Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/415

Гійом мав двох дочок. Старша, Віржіні, була справжнім портретом своєї матері. Гійомова дружина, дочка Шевреля, сиділа на лавці в конторі так прямо, що не раз чула, як пустуни билися об заклад, що її посаджено на палю. Худе й довге обличчя виявляло надмірну побожність. Пані Гійом, позбавлена грації і приємних манер, прикрашала звичайно свою майже шестидесятилітню голову чепцем незмінної форми, оздобленим пелюстками, як у вдовиць. Усі сусіди прозивали її «сестра-воротарка». Висловлювалась, вона коротко, а в її рухах було щось схоже на уривчастість роботи телеграфа. Ії світлі, як у кота, очі, здавалось, гнівалися на всіх за те, що сама вона негарна. Віржіні, вихована, як і її молодша сестра, під деспотичними законами своєї матері, дійшла двадцяти восьми років. Молодість зменшувала неприємний вираз, якого набувало часом її обличчя через свою подібність до матері. Але суворе материне виховання наділило її двома великими якостями, що можуть усе надолужити — вона була лагідна й терпляча. Огюстіна ж, який чи й минуло вісімнадцять років, не скидалася ні на батька, ні на матір. Вона була з тих дітей, які через брак будьякого фізичного зв'язку з батьками, потверджують приказку доброчесних жінок, що «діти від бога». Огюстіна була маленька, або, щоб краще її змалювати, — мініатюрна. Цьому граціозному, глибоко щирому й чарівному створінню великосвітська людина могла закинути лише убогість рухів, певну тривіальність манер та іноді ніяковість. Ії мовчазне й нерухоме обличчя дихало швидкоплинним смутком, який опановує молодих дівчат, надто легкодухих для того, щоб насмілитись перечити матерній волі. Завжди скромно вдягнені, сестри могли задовольнити прирожденне жіноче кокетство лише розкішшю чистоти, яка їм надзвичайно личила й надавала їм гармонії з блискучими прилавками та полицями, де старий служник не стерпів би й порошинки, і з старовинною простотою навколо них. Приневолені самим життям шукати елементів щастя у завзятій праці, Огюстіна й Віржіні досі тішили тільки свою матір, що раділа нишком з досконалості характерів своїх дочок. Наслідки такого