Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/413

Цю сторінку схвалено

— Виходить, тоді раніш світало? — сказав другий продавець, що виконував цю роботу.

Старий крамар не міг стримати посмішки. Хоч двом з цих молодиків, яких доручили його піклуванню їхні батьки, багаті мануфактурники з Лув'є та Седана, варт було лише попросити сто тисяч франків, і вони б їх одержали того дня, коли зможуть влаштуватися самостійно, — все ж таки Гійом уважав за потрібне тримати їх під старовинним деспотичним доглядом. Цей догляд незрозумілий тепер у блискучих сучасних магазинах, де продавці хочуть забагатіти в тридцять років. Сукнар примушував своїх працювати, як негрів. Ці три крамарчуки виконували роботу, що зморила б десятьох службовців, теперішнє розкошування якими роздимає стовпці бюджету. Ніякий шум не турбував спокою цього врочистого дому, де завіси на дверях завжди ніби змазані олією, а кожна дрібна мебля має ту поважну чистоту, яка свідчить про лад і сувору ощадність. Часто найжартівливіший з крамарчуків писав для штуки на грюєрському сиру, який давали їм на сніданок і до якого вони не доторкались, дату свого вступу на роботу. Цей жарт і інші такі жарти примушували іноді посміхатись молодшу з двох Гійомових дочок, гарненьку дівчину, яку саме й бачив причарований прохожий. Хоч кожний з учнів, навіть і старший, платив за себе чималі гроші, ніхто з них не був такий відважний, щоб залишитися за столом хазяїна, коли подавали десерт. Коли Гійомова дружина збиралася приправляти салату, бідолашні молодики тремтіли, гадаючи про те, як скупо вміє її обачна рука наливати туди олії. Не можна було й подумати переночувати не вдома, не давши задовго наперед імовірної причини до цього порушення правила. Щонеділі два крамарчуки по черзі супроводили Гійомову родину до обідні й вечірні в Сен-Ле. Панна Віржіні й Огюстіна, скромно вдягнені в ситець, брали під руку крамарчука і йшли вперед під пильним поглядом матері, що замикала маленький родинний похід з чоловіком, якого вона привчила носити два грубі молитовники в сап'яновій оправі. Другий продавець не одержував платні. А той, що за дванадцять років виявив сталість та скром-