Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/387

лива перед чоловіком, який нічого не знає; вона виявляє тоді в своєму лицемірстві дику силу, вона обманює, щоб дати обом щастя. Але хіба обопільна певність не принизлива? І щоб я змінила захват на приниження? Хіба Октав не побачить, кінець-кінцем, розпусності в самій моїй згоді? Шлюб грунтується на повазі, на обопільних жертвах, але вже другого дня після того, як ми зійдемося, ні Октав, ні я не зможемо поважати одне одного; він ославить мене якимсь старечим коханням до куртизанки, а я вічно мучитимусь, що стала річчю, замість бути дамою. Я буду не чеснотою, а втіхою його дому. Ось гіркі плоди зради. Я приготувала собі шлюбне ліжко, де зможу лише кидатись на жаринах, ліжко без сну. Тут я маю години спокою, години, коли я про все забуваю, але в моєму готелі все нагадуватиме мені про ганебну пляму на вінчальному вбранні. Коли я страждаю тут, я благословляю свої страждання, кажу богові: «Дякую!» Але в нього мене жах братиме від радостей, яких я не заслужила. Усе це, пане, не розумування, це почуття душі, що стала глибокою від семирічного горя. Чи мушу я, зрештою, зробити вам ще й це страшне признання? Я й досі почуваю коло своїх грудей дитину, зароджену в сп'янінні й радості, у сподіванках щастя, дитину, яку годувала сім місяців і яку носитиму в собі ціле життя. Якщо нові діти черпатимуть у мені свою поживу, вони питимуть сльози, від яких гірке буде моє молоко. Я виглядаю легковажною, здаюся вам дитиною. О, так, пам'ять у мене, як у дитини, та пам'ять, що вертається до нас край домовини. Отже, бачите, — в цьому чудовому житті, до якого кохання і чоловік хочуть мене воскресити, немає жодного становища, що не було б фальшиве, що не крило б для мене якоїсь пастки, що не розкривало б під моїми ногами прірви, куди я впаду, скривавлена невблаганними тернами. Вже п'ять років, як я блукаю в пустелі свого майбутнього, не знаходячи місця для каяття, бо душа моя перейнята щирим каяттям. На все це релігія має відповіді, які я знаю напам'ять. Ці страждання, цей тягар — то моя кара, каже вона, і бог дасть мені сили їх терпіти. Це, пане, довід для побожних душ, обдарованих енергією, якої мені бракує.