Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/37

Цю сторінку схвалено

старої гвардії, що мала пройти на огляд і стояла тепер лицем до палацу могутньою синьою лавою по десять шерегів у глибину. По той бік огорожі й на Каруселі стояли паралельними лавами кілька полків піхоти й кавалерія, що мали продефілювати під Тріумфальною аркою, що красувалась тоді посеред грат з чудовими венеційськими кіньми на вершині. Полкова музика, розташована внизу Луврських галерей, була замаскована вартовими польськими уланами. Велика частина посипаного піском чотирикутника була порожня, немов арена, приготована для руху цих мовчазних корпусів, що їх маси, розташовані з симетрією військового мистецтва, одбивали сонячне проміння трикутним блиском десятьох тисяч багнетів. Султани на шапках у солдатів хиталися від вітру, немов дерева в лісі, зігнуті бурею. Ці старі, мовчазні й блискучі полки давали очам тисячу кольорових контрастів через різноманітність уніформ, оздоб, зброї та аксельбантів. Цю ширококраю картину, мініатюру воєнного поля перед боєм, поетично облямовували своїми аксесуарами й химерними виступами високі величні будівлі, яких непорушність, здавалось, наслідували офіцери й солдати. Глядачі мимоволі порівнювали ці людські мури з камінними мурами. Весняне сонце щедро кидало проміння на білі мури, збудовані напередодні, і на мури столітні, ясно освітлювало незчисленні засмаглі обличчя, що оповідали про минулі небезпеки й поважно чекали прийдешніх. Полковники кожного полку походжали самотньо перед фронтами цих героічних людей. Далі, позад маси війська, що рябіло сріблом, блакиттю, пурпуром і золотом, цікаві могли побачити трикольорові стрічки, прив'язані до списів шістьох невтомних польських кіннотників, що, мов ті вівчарки, що ведуть у степу отару, без упину ганяли між військом та глядачами, щоб цих останніх стримати в невеличкій місцині, приділеній їм біля імператорських грат. Коли б не ці рухи, можна було б подумати, що потрапив до палацу зачарованої красуні. Весняний вітрець, що ворушив ведмежі шапки гренадирів, підкреслював нерухомість солдатів так само, як глухий гомін юрби підкреслював їхню мовчазність. Тільки іноді

40