монтували, встаткували й умеблювали з тою швидкістю, яку можуть пояснити лише три слова: Париж, майстер-француз, гроші! Я був такий закоханий, як того міг бажати граф, щоб бути спокійним. Але чи стане в двадцятип'ятилітнього молодика обачності, щоб здійснити всі ті хитрощі, на які я пускався і від яких залежало щастя мого друга? В цьому, признаюся вам, я дуже покладавсь на свого дядька, бо граф дозволив мені присвятити його до справи в тому разі, коли я визнаю за потрібне його втручання. Я найняв собі садівника й удав палкого садовода, що його любов до квіток обернулася на манію. З несамовитою завзятістю, так наче ніщо інше в світі мені не миле, я заходився перекопувати город і пристосовувати грунт до того, щоб розвести квіти. Я вдавав схибленого на квітах, як ті голландські й англійські маньяки. Я спеціально вирощував жоржини, культивував усі сорти їх, які тільки де існували. Ви розумієте, що лінія моєї поведінки до найдрібніших деталей була накреслена графом, який усі свої душевні сили скерував тоді на події трагікомедії, що мала відогратися на вулиці Сент-Мор. Щовечора, годині об одинадцятій-дванадцятій, скоро графиня лягала спати, Октав, пані Гобен і я радились. Я чув, як стара складала графові звіт про кожен рух його дружини впродовж цілого дня; він розпитував про все — про їжу, працю, настрій, про завтрішнє меню, про квіти, які вона мала робити. Я зрозумів, що́ таке розпачливе кохання, коли воно складається з потрійного кохання, яке походить з голови, серця й почуттів. Октав тільки й жив цією годиною.
Два місяці, поки тривали роботи, я не кинув жодного погляду на будинок моєї сусідки. Я навіть не питав, чи є в мене сусідка, хоч графинин садок відділяли від мого лише штахети, обсаджені з її наказу кіпарисами, що мали вже футів чотири заввишки. Та от, якось уранці пані Гобен повідомила свою господиню про велику прикрість — той дивак, що зробився її сусідою, хоче наприкінці року побудувати мур між своїм та її садом. Не буду казати вам, яка змагала мене цікавість. Побачити графиню!.. Проти
