програвав, але завзявся й не кидав гри. Я винен дві тисячі франків. Чи не дозволите ви мені взяти ці дві тисячі в рахунок мого річного заробітку?
— Ні, — з чарівною посмішкою відповів він, — коли доводиться грати в поважному товаристві, треба мати на це гаманця… Візьміть шість тисяч франків, сплатіть свої борги, і надалі будемо рахувати їх пополам, бо здебільшого ви заступаєте мене, тож ваше самолюбство не мусить терпіти.
Я не подякував графові. Подяка здалася б йому зайвою між нами. Це свідчить вам про характер наших взаємин. Проте, ми ще не мали один до одного безмежного довір'я, — він не розкривав мені неозорих підземель, які я відчув у його інтимному житті, а я не казав йому: «Що вам? Чому ви страждаєте?» Що робив він довгими вечорами? Часто він вертався пішки або візником, а я, його секретар, тим часом вертався каретою! Може ця побожна людина була жертвою якихсь лицемірно прихованих пороків? Може він витрачав усі свої духовні сили, щоб задовольняти ще спритніші, як у Отелло, ревнощі? А може жив із жінкою, негідною його? Якось уранці, вертаючись від одного з наших постачальників, якому сплачував рахунок, я близько церкви св. Павла та міської ратуші побачив графа Октава, такого захопленого розмовою з якоюсь старою жінкою, що він мене не помітив. Вигляд цієї старої навів мене на підозру, тим обгрунтованішу, що я не міг досі зміркувати, куди граф витрачає свої заощадження? Подумати страшно — я ставав суддею своєму патронові. Я знав, що саме тепер він має понад шістсот тисяч франків вільних грошей; якби він використав їх на цінні папери, це було б мені відомо, його довір'я до мене в усьому щодо фінансових справ було безмежне. Іноді граф ранками гуляв у себе в садку, ходив туди й сюди, як людина, якій ця прогулянка стає за криластого коня для її мрійної журби. Він ходив і ходив, тер свої руки так, що мало не здирав з них шкіру! І коли я підходив до нього на звороті алеї, я бачив на його обличчі сяйво. Очі його замість суворого блиску туркези набували оксамитової м'якості барвінку, яку я спостеріг ще за першого візиту до нього, коли мене так уразив дивний конт-
