ність поводження не були в нього тільки наслідком глибокого почуття обов'язку та стоічного міркування; день-у-день стикаючись з цією людиною, надзвичайною для всіх тих, хто добре знав її, я відчув широкі глибини під його працею, під виявами чемності, під його зичливою маскою, під стриманістю, яка так скидалася на душевний спокій, що легко було помилитися. Як блукаючи по лісах, часом ступиш на грунт, що своїм звуком під ногами виявляє кам'яні поклади чи порожнечу, так і брили егоізму, приховані під квітами ввічливості і пориті горем підземелля, приглушено звучать від постійного дотику в інтимному житті. Не безнадійність, а горе жило в цій справді великій душі. Граф зрозумів, що дія, вчинок — то найвищий закон для людини в суспільстві. Отже, він і простував своєю стежкою, не зважаючи, на таємні рани, і спокійно дивився в майбутнє, як мученик, перейнятий вірою. Проте, таємний сум, гірке розчарування, яким він мучився, не завело його у філософські пустелі безвір'я; цей мужній державний діяч був релігійний, хоч і не виставляв своєї релігійності на люди: він ходив до ранньої меси, яку правили в церкві св. Павла для ремісників та побожної челяді. Ніхто з його друзів, ніхто при дворі не знав, що він так суворо додержує релігійних обрядів. Богові він служив так, як деякі чесні громадяни служать порокові — в глибокій таємниці.
Тому й трапилося мені одного дня побачити графа на такій вершині нещастя, якої годі дорівнятися всім тим, хто вважає себе за найбільш досвідчених у життьовому лиху, хто висміює в іншому пристрасті й віру, бо свої вже переміг, і на всі лади виспівує свою іронію та призирство. Він не глузував ні з кого: ні з тих, що ще тягнуться за надією, яка заводить їх на багнища, ні з тих, що видираються геть на верхів'я, шукаючи самотності, ні з тих, хто вперто бореться, заливаючи арену своєю кров'ю та встеляючи її своїми ілюзіями; він бачив світ у його суцільності, стояв понад віруваннями, слухав скарги, не йняв віри прихильності, а надто відданості; але цей великий, цей суворий суддя співчував людям, захоплювався ними не хвилинним поривом, але мовчки, зосереджено, щирістю
