Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/334

Цю сторінку схвалено

О, скількі чарівних казок з «1001 ночі» є в молодечих днях, скількі тих «чарівних ламп» треба перетримати в руках, поки дійдеш висновку, що справжня «чарівна лампа» — це або випадок, або праця, або геній! Для декого цей мрійний витвір палкої фантазії триває недовго… моя ж мрія ще жива… За тих часів я засинав, завжди уявляючи, що я великий герцог Тосканський, мільйонер, коханець принцеси або славетна людина… Отже, вступити на посаду до графа Октава, мати у власному розпорядженні сотню луідорів на рік — це означало для мене початок незалежного існування. Я передбачав, що зможу ввійти до товариства, знайти там те, до чого прагнуло моє серце — заступницю, патронесу, що врятувала б мене від тої небезпеки, яка чатує в Парижі на двадцятидвохлітнього молодика, хоч би який він удався розумний та вихований. Я починав боятися себе самого. Упертому студіюванню права, що в нього я заглиблювався, не завжди під силу було загнуздати палку фантазію.

Так, часом я кидався думкою в театральне життя, мені здавалося, що з мене буде не абиякий актор; я мріяв про безконечні тріумфи, любощі, не знаючи про розчарування, що криються за завісою, як і всюди, бо в кожного кону є свої лаштунки. Часом я йшов з дому, палаючи бажанням улаштувати в Парижі лови, пристати до якоїсь красуні, іти за нею слідом аж до її дому, писати до неї, звіритися їй цілком і перемогти її силою свого кохання. Мій бідний дядько, ця сімдесятдвохлітня дитина, що розумом дорівнювався самому богові, а наівний був, як справжній геній, співчутливим серцем здогадувався про бентежні заколоти в моїй істоті; тож він часто казав мені: «Ти, Морісе, теж бідак; ось тобі двадцять франків, розважся — адже ти не священик». Це траплялося тоді, коли він почував, що віжки, на яких він держав мене, надто напружувались і ось-ось ладні були перерватися. Коли б ви бачили тоді мінливі вогники, що спалахували в його сірих очах, або посмішку, що грала на його милих устах, підсмикуючи їх до кутиків рота, одно слово, ввесь чарівний вираз його благородного обличчя, що не здавалося потворним, бо було перейняте