Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/314

Ця сторінка вичитана

мене розрадить одна жіноча думка. Адже я володіла тобою юним і непорочним, всією твоєю грацією, красою, ніжністю, тим Гастоном, якого жодна жінка вже не пізнає і яким я солодко втішалася?.. Ні, ти вже не кохатимеш так, як мене кохав, як мене кохаєш; ні, соперниці я не матиму. В моїх спогадах не буде гіркоти, коли я думатиму про наше кохання, в якому всі мої думки. Адже ти неспроможний уже тепер зачарувати жінку дитячим лицянням, молодечою любістю юного серця, кокетуванням душі, грацією тіла і швидкою вмілістю в насолоді, одно слово, всім тим почтом, що супроводить юне кохання? Ах! Тепер ти — чоловік, ти коритимешся своїй долі, все обраховуючи. В тебе будуть клопоти, турботи, честолюбство, справи, які позбавлять її постійної і незмінної посмішки, що завжди прикрашала твої уста для мене. Твій голос, завжди такий ніжний для мене, буде часом смутний. Очі, що раз-у-раз осявались небесним блиском, мене бачивши, часто хмаритимуться для неї. А що кохати тебе так, як я кохала, неможливо, та жінка ніколи тобі не подобатиметься так, як я подобалась. Вона не дбатиме про себе безнастанно, як я, і не пильнуватиме повсякчас твого щастя, розуміння якого мені не бракувало. Так, того чоловіка, того серця, тієї душі, що я знала, не буде вже; я їх поховаю в своїй пам'яті, щоб ще втішатись ними й жити щасливо чудовим життям — минулим, але невідомим нікому, крім тільки нас.

«Мій дорогий скарбе, коли ж ти не маєш і найменшої думки про волю, коли моє кохання не обтяжує тебе, коли мої побоювання химерні і я для тебе завжди твоя Єва, єдина на світі жінка, — то, прочитавши цього листа, приходь, приходь мерщій! Ах! За одну мить я дам тобі більше любові, ніж, гадаю, дала за ці дев'ять років. Після марної муки цих підозр, що в них я винувачу себе, кожен день, доданий до нашого кохання, так, один тільки день — буде за ціле щасливе життя. Так скажи ж! Будь щирий: не обманюй мене, це був би злочин. Скажеш? Ти хочеш волі? Ти міркував про своє життя? Жалкуєш? Завдавати тобі жалю! Я вмерла б від цього. Я вже сказала тобі: я досить кохаю, щоб поставити твоє щастя над моє щастя, твоє