збіднілими шляхтичами тииу Растіньяка, Люсьєна Шардона, Рафаеля, дрібними буржуа, що шукають наукової, літературної слави, багатства, вигідної професії, вигідного шлюбу, політичної кар'єри: Давід Сешар, лікар Біаншон, інженер Жерар («Сільський кюре»), адвокат Дервіль («Гобсек»), д'Артез («Пропащі мрії»). «Конкуренція, — каже Енгельс, — є найповніше виявлення в сучасному буржуазному суспільстві війни всіх проти всіх. Цю війну за життя, за існування, за все, а значить на випадок потреби і війну смертельну, провадять не тільки різні класи суспільства, але й різні члени того самого класу; один одному заступає шляхи, й кожен намагається через це всіх, хто стоїть йому на путі, витиснути й зайняти їхнє місце».
Устами свого Вотрена Бальзак так формулює цей закон у мальовничім порівнянні: збагатитись — «ось проблема, що стоїть у цю мить перед п'ятдесятьма тисячами юнаків, що пробувають у такому ж, як і ви, становищі. І ви тільки одиничка з цього числа. Подумайте, яких зусиль тут треба вжити і яка запекла тут боротьба! Вам треба пожирати один одного, як павукам у коробці». Отже, висновує Вотрен, життя «не краще за кухню, і смердить так само, і руки треба бруднити, коли хочеш поласувати; умійте тільки добре обтирати бруд — це вся мораль нашої доби».
І саме ця мораль панує в світі Бальзакової «Комедії». Тріумфує той, хто спроможний «пожирати» конкурентів, хто вміє добре обтирати бруд із своїх рук, тріумфує той, хто має геній. Алеж у Бальзаковій «Комедії» подаються лише натяки на справжніх геніїв (д'Артез), образи їх не розгортаються, та й сам геніальний Бальзак мрії про свій життьовий тріумф, про свою фінансове розкріпачення, про цілковиту незалежність від «базару, де все розцінено», пов'язує з … проектом одружіння з графинею Ганською.
Читач певно помітив, що біографія Бальзакова припинилася в цій статті на 30-х роках. Не випадково, бо дальші біографічні факти — це невпинна, гарячкова творча праця. Бальзак завоював собі місце в літературному світі. Відтепер треба його зберегти, відтепер письменник має поспішати з реалізацією грандіозного проекту «панорами звичаїв», бо життя йде, роки минають, міцний організм, виснажений надмірним напруженням, наркотизований надмірним уживанням чорної кави, починає виявляти ознаки «амортизації», серце працює кепсько. В уяві письменниковій за 40-х років незмінно виникає магнатський маєток на Україні «Верхівня» (біля Бердичева), де живе його «муза» — графиня Евеліна Ганська. Кохання до Ганської, як зазначає Е. Золя, це може найцікавіший ненаписаний роман Бальзаків. А проте, в «Селянах» деякі сторінки його відбиваються. Збіднілий роялістський журналіст Блонде одружується кінець-кінцем з удовою графа Монкорне. Одружуються і Бальзак з графинею Ганською 1850 р., у березні, а в травні передчасна смерть покладає край усім його мріям і прагненням. Роман великого романіста почався ще 1832 р., коли Бальзак дістав романтичного листа від «чужинки». Перша зустріч відбулась
