Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/148

Цю сторінку схвалено

вогких очей, від блискучих щік, від білих облич цих ангеляток блідли квіти на м'якому килимі, цьому театрі їхніх забавок, де вони падали, перекидалися, билися й качалися безпечно. Проти чоловіка по той бік каміну серед розкиданої одежі в байдужій позі сиділа мати, тримаючи в руках червоний черевичок. Її вдавана суворість завмерла в тихій усмішці, що відбилась на устах. Мавши коло тридцяти шести років, вона ще зберегла вроду завдяки рідкосній досконалості рис свого обличчя, якому тепло, світло й щастя надавали зараз надприродного блиску. Часто вона переставала дивитись на дітей і повертала ласкаві очі на поважне обличчя чоловіка; і, зустрічаючись іноді, очі подружжя обмінювались мовчазною радістю і глибокою задумою. Обличчя генералове було дуже смугле. Його широкий і чистий лоб борознили пасма сивуватого волосся. Мужній блиск його синіх очей, бадьорість, написана в зморшках його зів'ялих щік, свідчили, що він важкою працею здобув червону стрічку, яка прикрашала петельку його вбрання. В цю хвилину невинні радощі двох дітей відбивалися на його дужім і твердім обличчі, де просвічувала добродушність і невимовна щирість. Цей старий вояк без великих зусиль зробився дитиною. Хіба не буває завжди трохи любові до дитинства в солдатів, які досить зазнали лиха в житті, щоб упевнитись у мізерності сили й перевагах слабості? Трохи далі за круглим столом, освітленім зірчастою лампою, яскраве світло якої боролося з блідим мерехтінням свічок, що стояли на каміні, сидів хлопець років тринадцяти, що швидко перегортав сторінки грубої книги. Крики брата й сестри зовсім його не розважали, і його обличчя виявляло цікавість молодості. Ця глибока зосередженість виправдувалась захватними сторінками «Тисяча й одної ночі» та його ліцейською формою. Він сидів нерухомо, в споглядальній позі, поклавши ліктя на стіл і спершись головою на руку, білі пальці якої запустив у темне волосся. Світло падало йому просто в обличчя, а решта тіла була в темряві, так що він скидався на той гарний портрет, де Рафаель змалював самого себе уважного, схиленого, замисленого над майбутнім. Між цим

151