Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/128

Цю сторінку схвалено

сила. Відлюддя, приписане колись жінкам у Греції, на Сході, яке зробилось тепер модним у Англії, є єдиний порятунок для домашньої моралі, але під владою цієї системи пропадає вся приємність світу: тоді неможливі ні товариство, ні чемність, ні добірність звичаїв. Нації мають вибирати.

Отож місяців за кілька по першій зустрічі з Ванденесом пані д'Еглемон відчула, що її життя щільно зв'язане з життям цього молодика, побачила здивовано, але без великого сорому й навіть ніби задоволено, що вона поділяє його смаки й думки. Не думала про те, чи то вона сприйняла Ванденесові ідеї, чи Ванденес уподобав найдрібніші її примхи. Потрапивши вже в потік пристрасті, ця чарівна жінка сказала сама собі з удаваною щирістю страху:

— О, ні! Я буду вірна тому, хто помер за мене.

Паскаль сказав: «Сумніватися в богові — це є вірити в нього». Так само жінка обороняється тільки тоді, як її спіймано. Того дня, коли маркіза призналася собі, що її кохають, її охопила тисяча суперечних переживань. Попередження досвіду піднесли свій голос. Чи буде вона щаслива? Чи можна знайти щастя поза законами, що на них суспільство — хибно чи правильно — грунтує свою мораль? Досі життя поїло її тільки гіркотою. Чи можуть мати щасливу розв'язку стосунки, що поєднують дві істоти, роз'єднані суспільною пристойністю? Але хіба ж щастя не варте завжди своєї ціни? Та й потім, може вона, нарешті, зустріла те щастя, якого так довго ждала й яке шукати так природно! Цікавість завжди боронить справу коханців. Посеред цього таємного змагання якраз прийшов Ванденес. В його присутності метафізичні примари розуму зникли. Коли почуття в молодика й тридцятилітньої жінки зазнає, хай і швидко, таких поступових змін, то настає момент, коли відтінки зливаються, коли міркування зникають у єдиному, в останньому міркуванні, яке розчиняється в бажанні й зміцнює його. Що довший був опір, то могутніший голос кохання. Отже тут кінчається лекція, чи, сказати краще, нарис, зроблений «по живому», якщо можна запозичити в малярства один із наймальовничіших його висловів; бо ця історія не малює небезпеки й механізм кохання,

131