Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/127

Цю сторінку схвалено

спогадів. Важко боротися з мертвим, якого тут немає, який не може робити дурниць, який ніколи не обридає і в якому бачать тільки добрі якості. Хотіти скинути з трону цю досконалість, це значить пробувати вбити чари спогадів і надії, які переживають утраченого коханця саме через те, що він збудив тільки бажання, тобто найкраще і найпринадніше в коханні.

Це сумне міркування, що з'явилось від зневіри й страху перед невдачею, якими починаються всі справжні пристрасті, було останнім розрахунком його мрущої дипломатії. З тої пори він не мав уже потайних думок, зробився іграшкою свого кохання й загубився в дрібницях того невимовного щастя, яке живиться словом, мовчанням, невиразною надією. Він хотів любити платонічно, приходив щодня дихати тим повітрям, яким дихала пані д'Еглемон, майже вріс у її дім і супроводив її скрізь із тиранією пристрасті, що домішує свій егоізм до найповнішої відданості. Кохання має свій інстинкт, воно вміє знайти дорогу до серця так само, як найдрібніша з комах знаходить дорогу до своєї квітки, до якої її веде непереможна й несхибна воля. Тож коли почуття буває справжнім, доля його безсумнівна. Хіба ж не буде почувати жінка нудьги й страху, коли вона доходить думки, що її життя залежить від більшої чи меншої щирості, сили й настійності, які закоханий вкладає у своє бажання! Отже неможливо жінці, дружині, матері встояти проти кохання молодика; єдине, що вона може зробити, це перестати бачитися зразу, як тільки розгадає сердечну таємницю, яку жінка розгадує завжди. Але такий спосіб здається надто рішучим для жінки в тому віці, коли шлюб гнітить, набридає і стомлює, коли подружнє почуття вже прохололо, якщо чоловік ще й не покинув ії. Жінок бридких кохання облещує, бо прикрашує їх; для молодих і чарівних його принада незмірна, бо відповідає висоті їхніх принад; жінкам доброчесним це, по земному величне, почуття в своєму пориві дає якесь ніби виправдання самим розміром жертов, які вони приносять коханцеві, і славою цієї важкої боротьби. Тут усе — пастка. Тому проти таких сильних потягів усяка наука без-

130