пишна три роки, все співало тут про злидні, як той обідраний жебрак коло церковної брами.
Їдальня, яку єдина служниця кепсько доглядала, нагадувала нудотні їдальні провінціяльних ресторацій — все в ній було масне, неприбране.
Кімната господаря, що дуже нагадувала кімнату якогось студента, була опоряджена його парубоцьким ліжком, парубоцькими меблями, — збляклими та зужитими, як і сам він, і прибиралась тільки раз на тиждень; ця страшна кімната, де все валялось без ладу, де старі шкарпетки висіли на стільцях, оббитих кінським волосом із квітками, розмальованими порохом, — свідчила про людину, якій до свого помешкання байдуже, яка живе поза домом, за картами, в кафе або ще десь.
Господинина кімната була винятком із ганебного недбальттва, що принижувало вітальню, де завіси скрізь пожовкли від диму та пилу, де дитина, на власну волю, певно, покинута, порозкидала скрізь свої цьцьки. Розташовані на крилі, що з'єднувало — з одного тільки боку, — будинок, який виходив на вулицю, з корпусом, що в кінці двору прилягав до сусідської власности, кімната й убиральня Валерії, елегантно оббиті ситцем, з палісандровими меблями, триповим килимом — дхнули гарною жінкою і, треба сказати, майже утриманкою. На каміні, застеленім оксамитом, стояв годинник з маятником, що був тоді в моді. Була тут невеличка, до ладу добрана колекція рідкощів, розкішно оздоблені жардіньєрки з хінської порцеляни. Ліжко, туалет, дзеркальна шафа, двубічна канапка, неодмінне безділля — свідчили про вишуканість та забаганки дня.
Хоч усе це було третєсортним що-до багатства й елегантности, хоч усе стояло тут уже три роки, проте якийсь денді нічого тут не зміг-би закинути, хіба тільки те, що розкоші ці відгонили міщанством. Мистецтва та виборности, якими віє від речей, до-смаку добраних, бракувало тут цілковито. Доктор соціяльних наук пізнав-би коханця по
