Сторінка:Бальзак. Бідні родичі. Кузина Бета (1929).pdf/64

Цю сторінку схвалено

Молода жінка хутко подалась сходами. Незабаром у помешканні на другому поверхові розчинилось вікно, і біля нього знову з'явилась вона, але в товаристві чоловіка, в якому облізлий череп та гнівний погляд виявляли мужа.

— А хитрі та спритні ці створіння!.. — подумав барон, — цим вона показує мені своє помешкання. Воно трохи занадто, особливо в цьому кварталі. Побережімось.

Сівши в „мілорда“, директор підвів голову, а подружжя тоді хутко зникло, немов обличчя баронове справило на них мітичне вражіння голови Медузи.

— Так ніби вони мене знають, — подумав барон. — Тоді все це з'ясується.

Справді, коли карета виїхала на шосе Музейної вулиці, він вихилився, щоб глянути ще раз на незнайому, й знову побачив її коло вікна. Засоромившись, що її спіймано, коли вона дивилась на будку екіпажа, де сидів її прихильник, молода жінка мерщій відступилась.

— Я дізнаюся, хто це, від Кози, — подумав барон.

Особа державного радника на подружжя справила, як далі побачимо, глибоке вражіння.

— Та це-ж барон Гюло, якому підлягає моя канцелярія! — скрикнув чоловік, відходячи від вікна.

— Виходить, Марнеф, стара панна з третього помешкання в дворі, що живе з тим молодиком — це його кузина? Дивно, що ми дізнались про це тільки сьогодні, та ще й випадково!

— Щоб панна Фішер жила з якимсь молодиком!.. — мовив урядовець. — Це швайцарка плітки точить, не можна так легковажно говорить про кузину державного радника, що крутить усім міністерством. Ну, давай обідати, я вже чотири години чекаю тебе!

Прегарна пані Марнеф, незаконна дочка графа Монкарне, одного з найславетніших лейтенантів Наполеонових, була одружена за допомогою двадцяти