його, житимуть довше й щасливіше, ніж три династії!
Дешевість помешкань у будинках, призначених на злім, спонукала кузину Бету оселитися тут, дарма що через стан кварталу вертатись додому треба було завидна. А втім, потреба ця пасувала до властивої їй сільської звички лягати й уставати з сонцем, яка дає селянам чималі заощадження на освітленні та опаленні. Отже, жила вона в одному з будинків, яким відкрився вигляд на площу по зруйнованні славнозвісного готелю Камбасерес.
В ту мить, коли барон Гюло зсадив кузину своєї дружини біля ґанку того будинка, мовивши їй: „Прощайте, кузино!“ — якась молода жінка, невисока, струнка, гарна, одягнена дуже елегантно й добірно напахчена, пройшла між каретою та муром, теж прямуючи до будинку. Дама ця, зовсім ненавмисно, скинулась із бароном поглядом — тільки для того, щоб побачити кузена пожилиці; але розпусника охопило те яскраве вражіння, що почувають усі парижани, коли здибують гарну жінку, яка здійснює мовляв за ентомологами, їхнє desiderata, і він з мудрою повільністю надів рукавицю, не сідаючи ще в карету, щоб надати собі поважности й мати змогу провести оком молоду жінку, якої сукня приємно колихалась від чогось иншого, ніж ті гидкі та облудні спідниці в формі кринолінів.
— От, — думав він, — мила жіночка, яку я залюбки вщасливив-би, бо й вона мене-б ущасливила.
Незнайома, дійшовши до площинки на сходах, що обслуговували надвірню частину будинка, скоса глянула на вхідні двері, сама не обертаючись, і побачила барона, що прикипів до місця від захоплення, палаючи бажанням і цікавістю. Це була та квітка, яку всі парижанки раді понюхати, побачивши її по дорозі. Де-які жінки, пильні до обов'язків, чеснотливі й вродливі, вертаються додому досить похмурими, якщо на прогулянці не зібрали такого маленького букета.
