У мене немає ні кота, ні щиглика, ні собаки, ні папуги, але такій старій козі, як я, теж треба щось любити, щось мучити, ну… от я й маю поляка.
— А вуса в нього є?
— Отакі завдовжки, — сказала Бета, показуючи їй човника з золотими нитками.
Вона завжди приносила в гості роботу й працювала, чекаючи обіду.
— Якщо ти мене весь час розпитуватимеш, то нічого не знатимеш, — вела вона. — Тобі тільки двадцять два роки, а ти балакучіша за мене, хоч мені сорок два, навіть сорок три.
— Я слухаю, я вже німа, — сказала Гортензія.
— Мій коханий зробив брондзову групу десять дюймів заввишки, — вела кузина Бета. — Там вирізьблено Самсона, що роздирає лева, і він закопав її в землю, ржу на неї навів, щоб вона також старою здавалася, як і Самсон. Цей шедевр виставлено в одного з старовизників, що торгують на площі Карусели коло мого дому. От якби твій батько — він-же знає пана Попіно, міністра торгівлі та хліборобства, або графа де-Растіньяка, — якби він розповів їм про цю групу, як про чудовий старовинний твір, що він бачив по дорозі; здається, вельможне панство вподобало тепер мистецтво замість наших китиць, і доля мого коханого буде забезпечена, коли вони куплять або хоч прийдуть оглянути цю лихеньку мідну грудку. Бідний хлопець гадає, що цю дурничку визнають за щось античне й заплатять йому дуже дорого. В разі групу візьме якийсь міністр, тоді він зголоситься, доведе, що зробив її він, і стане славетним! О, він уже почуває себе на вершку блаженства, молодик цей гордий, як два нововисвячені графи.
— Це повторення Мікель-Анжела, але, як на закоханого, він не зовсім утратив розум… — сказала Гортензія. — А скільки-ж він за неї хоче?
— Тисячу п'ятсот франків!.. Крамар не мусить продавати дешевше, бо йому ще треба сплатити комісію.
