Цю сторінку схвалено
Розділ V.
МІЖ СТАРОЮ ТА МОЛОДОЮ ДІВЧИНОЮ.
— Ці дівчатка, — сказала кузина Бета, дивлячись на Гортензію, коли та підійшла до неї, — уявляють собі, що тільки їх і можна любити.
— Слухай, — відповіла Гортензія, лишившись на самоті з кузиною, — доведи мені, що Венцеслав не казка, і я подарую тобі свою жовту кашемирову шаль.
— Він і є граф![1]
— Всі поляки графи!
— Та він не поляк, він лі… ва… лит…
— Литовець?..
— Ні…
— Лівонець?..
— Атож!
— Так як-же його звати?
— Стривай, мені хочеться знати, чи можеш ти зберегти таємницю…
— О, кузино, я буду німа…
— Як риба?
— Як риба.
— Присягаєшся своїм вічним життям?
— Присягаюсь!
— Ні, своїм щастям на землі?
— Так.
— Ну, так його звуть Венцеслав Стейнбок.
- ↑ Гра словами: conte — казка та comte — граф вимовляються по-французькому однаково.
