Сторінка:Бальзак. Бідні родичі. Кузина Бета (1929).pdf/456

 

Розділ XXXVIII.

ПОВОРОТ БЛУДНОГО БАТЬКА.

Серед числених і величних товариств, заснованих у Парижі заходами католицького добродійства, є така установа, закладена від пані Ля-Шантері, яка має на меті вінчати — цивільно й церковно — простолюдів, що живуть на віру. Законодавці, що вельми цікавляться прибутками від регістрації шлюбів, орудуща буржуазія, якій не байдуже до гонорарів нотаріяту, так ніби й не знають, що три чверті простолюдів не спроможні платити п'ятнадцять франків за шлюбний контракт. З цього погляду нотарство стоїть нижче проти паризького адвокатства. Паризькі адвокати, хоч їх і лають, організовують незаможнім безплатне провадження процесів, а от нотарі ще й досі не зважились задурно складати бідакам шлюбні контракти. Що-ж до держави, то тут треба було-б зрушити всю урядову машину, щоб добитися якоїсь поступки в цій галузі. Регістраційна управа глуха й німа. Церква теж стягає з шлюбу податок. Французька церква надзвичайно беруща; вона провадить у божому домі ганебний торг лавками та стільцями, який обурює чужинців, хоч їй і не слід було-б забувати про гнів спасителя, що вигнав купців із храму. Коли церква неохоче відмовляється своїх прав, то треба думати, що права ці, так звані права на майно, становлять тепер одно з джерел її існування, і тоді огріх церкви стає огріхом держави. Збіговисько цих обставин у той час, коли за