на вулицю й була цілком ізольована з боку площинки масивними дверима. Отже, в ній можна було за обідом розмовляти про будь-які таємниці, не ризикуючи, що їх почують. Для більшої безпечности вікна мали надвірні й внутрішні віконниці. Кімнати ці за свою окремішність коштували триста франків місячно. Будинок цей, багатий на раї та таємниці, наймався за двадцять чотири тисячі франків пані Нурісон I-ій, яка заробляла на ньому пересічно двадцять тисяч франків, не рахуючи платні управительці (пані Нурісон II-ій), бо сама вона справами не порядкувала.
Рай, найнятий графові Стейнбокові, був оббитий ситцем. Холоду й твердости лихої підлоги, натертої червоною мастикою, ногам не почувалось під пушистим килимом. Обстава складалася з двох гарненьких стільців та в алькові стояло ліжко, навпіл заслонено в той час столом, де видніли рештки виборного обіду, а дві довгошиї пляшки та пляшка шампанського вина, що похилилась у розталому льоді, були тичками на полях Бахуса, що їх обробляла сама Венера. Коло грільні стояло вигідне крісло, що прислала сюди, певно, Валерія, та гарний комод з рожевого дерева з дзеркалом у рямі стилю Помпадур. Висяча лямпа давала тьмяне світло, підсилене свічками, що стояли на столі та прикрашали камін.
Цей побіжний нарис дасть уяву, urbi et orbi, про скнару обставу потайного кохання, властиву Парижеві 1840 року. Яка дистанція, леле! — від незаконного кохання, що символізувалось, тому три тисячі років, сітками Вулкана!
Тимчасом як Сідаліза з Монтесом ішли сходами, Венцеслав шнурував Валерію, що стояла біля горящого каміна. Такої хвилини жінка, коли вона ні надто груба, ні надто худа, якою й була витончена, елегантна Валерія, виявляє надприродні красоти. Рожева шкіра з вогкуватим відблиском збуджує погляд найбадужіших очей. Лінії тіла, в ту мить ледве прикритого, так виразно виступають
