Актриса взяла одну обручку, решту двадцять наділа на чудові руки співачці й поцілувала її.
Лусто, літературний похлібець, Ля-Пальферін та Малаґа, Масоль та Вавіне, Теодор Гальяр, один з власників найповажнішої політичної газети, доповнювали товариство. Герцог д'Ерувіль, до всіх ставлячись з вельможною ввічливістю, з графом Ля-Пальферіном привітався особливим поклоном, який, не виявляючи ні пошани, ні приязни, каже всім присутнім: „Ми — одного роду, одного племени, ми одне одного варті!“ Цей аристократичний поклін створено на розпач інтелігенції з вищої буржуазії.
Карабіна посадовила Комбаба ліворуч себе, а герцога д'Ерувіля — праворуч. Сідаліза сіла коло бразилійця, а Біксіу поруч нормандки. Малаґа примостилась поруч герцога.
О сьомій годині взялися до устриць. О восьмій покуштували, між двома стравами, замороженого пуншу. Меню цих бенькетів усім відоме. О дев'ятій годині вже точилася жвава балачка, як годиться після сорока двох пляшок різного вина, випитого між чотирнадцятьма особами. Подано десерт, жахливий квітневий десерт. Ця хмільна атмосфера сп'янила тільки нормандку, що співала різдвяної пісні. Крім цієї бідної дівчини, ніхто розуму не втратив, бо питці й жінки були обранцями вечіркового Парижу. Уми сміялися; очі, хоч і блискучі, лишилися розумними, але уста звертались до сатири, до анекдоту, до непристойности. Розмова, що точилася досі в порочному колі перегонів та коней, біржових справ, різних вартостів світських левів, порівнюваних одне до одного, та відомих скандальних історій, загрожувала стати інтимною, розбитись на групи з двох серць.
В цю хвилину, під впливом поглядів, якими Карабіна ущедряла Леона де-Лора, Біксіу, Ля-Пальферіна та дю-Тільє, заговорили про кохання.
— Добрі лікарі ніколи не говорять про медицину, справжні дворяни ніколи не говорять про
