наради з Кревелем, бо де-які артикули в ньому залежали від поведінки подружжя молодих Гюло. Кревель відступав своїй нареченій майно, що складалося: 1) з сорока тисяч франків ренти в паперах, які були зазначені; 2) з готеля й усієї обстави, що в ньому була, і 3) з трьох мільйонів грошима. Крім того, він робив своїй майбутній дружині всі дозволені законом дарунки; звільнив її від будь-якого опису; а в разі смерти одного з них, якщо не матимуть дітей, вони обопільно віддавали одне одному все майно, рухоме й нерухоме. Цей контракт зводив багатство Кревелеве до двох мільйонів франків капіталу. Коли-б у нього були діти від нової дружини, то частка Селестінина повинна була-б скоротитись до п'ятьсот тисяч франків, зважаючи на майно, передане Валерії. Це була приблизно дев'ята частина його теперішнього достатку.
Лісбета вернулась обідати на вулицю Луї Великого з розпачем на обличчі. Вона пояснила, розтлумачила шлюбний контракт, але Селестіна, як і Вікторен, видалися їй нечулими до цієї руїнницької новини.
— Ви розгнівили свого батька, діти мої! Пані Марнеф заприсяглася, що ви приймете в себе дружину пана Кревеля й що ви прийдете до неї, — сказала вона.
— Ніколи! — сказав Гюло.
— Ніколи! — сказала Селестіна.
— Ніколи! — скрикнула Гортензія.
Лісбету взяло бажання зломити погордість усіх Гюло.
— Здається, вона має зброю проти вас!.. — відповіла вона. — Я не знаю ще, в чому річ, але довідаюсь… Вона натякала на якусь історію з двомастами тисячами франків, що торкається Аделіни.
Баронеса Гюло злегка відхилилась на канапі, де вона сиділа, і страшні конвульсії засмикали її.
— Ідіть до неї, діти мої!… — крикнула баронеса. — Прийміть ту жінку! Пан Кревель — негідник,
