картина Рафаеля в малярстві, друга — це її копія. Що варта для вас копія з Рафаеля? Кревелів готель був, отже, чудовим зразком дурної пишноти, так як Жозефин — найкращим взірцем мистецького помешкання.
— Маємо війну, — сказав Кревель, підходячи до нареченої.
Пані Марнеф подзвонила.
— Сходіть по пана Бертьє, — сказала вона лакеєві — і без нього не вертайтесь. Коли-б тобі повелося, татку, — сказала вона, обіймаючи Кревеля, — ми-б затримали моє щастя й улаштували запаморочливе свято; та коли вся родина противиться весіллю, друже мій, то пристойність вимагає зробити його тихцем, надто-ж коли наречена — вдова.
— А я, навпаки, хочу блиснути розкішшю часів Луї XIV, — сказав Кревель, якому з певного часу вісімнадцяте століття почало здаватися дрібним. — Я замовив нові карети; буде карета про пана й карета про пані, два гарні купе, коляса, пишний берлин з чудовим сидінням, що тремтить, як пані Гюло.
— Ах, я хочу?.. Значить, ти вже не будеш моїм ягнятком? Ні, ні. Серце моє, ти зробиш по моїй волі. Сьогодні ввечері підпишемо між нами контракта. Потім у середу одружимось офіційно, як належить, але нишком, як казала моя бідна мама. До церкви підемо пішки в звичайній одежі й відправимо службу без хору. За свідків у нас будуть Стідман, Стейнбок, Віньйон та Масоль, все люди інтелігентні, які до мерії прийдуть мов-би випадково і які пожертвують для нас тим, що вистоять відправу. Твій колега повінчає нас о дев'ятій годині вранці, як виняток. Відправа буде о десятій, об одинадцятій з половиною ми вже тут снідатимемо. Я обіцяла нашим гостям, що з-за столу встанемо тільки ввечері… У нас буде Біксіу, твій старий товариш по службі дю-Тільє, Лусто, Вернісе, Леон Лора, Верну, цвіт інтелігенції — вони не знатимуть, що ми побрались, ми їх поморочимо,
