до тих переслідувань, що їх судді визнали за незаконні й використали проти попередника теперішнього начальника охоронної поліції. Бібі-Люпен наймав поліцію приватнім особам. В цьому крилася величезна громадська небезпека! З тими засобами, якими він орудував, людина ця могла-б стати страшною, могла-б стати помішником долі.
— Але на моєму місці? — сказав Гюло.
— О, той просить у мене поради, хто сам ними торгує! — відказав пан Шапюзо. — Ну, добродію, це ви вже глузуєте з мене.
Гюло вклонився начальникові відділу й пішов, не зауваживши, як урядовець, підвівшись проводити його, ледве помітно знизав плечима. „І воно хоче бути державним діячем!..“ подумав пан Шапюзо, беручись до своїх рапортів.
Вікторен вернувся додому з непевністю в душі, що про неї ні з ким не міг поговорити. За обідом баронеса весело заявила дітям, що через якийсь місяць батько їхній зможе прилучитись до їхнього добробуту й мирно дожити віку в родині.
— Ах, я охоче віддала-б свої три тисячі шістьсот франків ренти, аби тільки барон до нас вернувся! — скрикнула Лісбета. — Але, моя добра Аделіно, не варт загодя цим радіти, прошу тебе!
— Лісбета має рацію, — сказала Селестіна. — Мамусю, почекайте, поки це станеться.
Баронеса, в своїй щирості та надіях, розповіла про візиту до Жозефи, визнала цих бідних дівчат нещасливими в їхньому щасті й згадала про матрацника Шардена, батька оранського наглядача, щоб цим довести підставність своїх сподіванок.
Другого дня вранці Лісбета о сьомій годині вже їхала візником по надбережжі Турнель, де сказала спинитись на розі вулиці Пуасе.
— Ідіть, — сказала вона візникові, — на вулицю Бернарден, до сьомого номера — це будинок з коридором і без швайцара. Зійдете на четвертий поверх, подзвоните в двері ліворуч, де, крім того,
