з паном Шапюзо, що поліція не повинна бути причетна до такої справи ніяким робом. Моєму небожеві дано волю чину, але він тільки поради даватиме, компромітувати себе він не мусить…
— Так ви тітка…
— Його самого, і трохи цим пишаюсь, — відповіла вона, уриваючи адвоката на слові, — бо це мій учень, учень, який швидко став учителем… Ми вивчили вашу справу й зважили її! Дасте тридцять тисяч франків, коли звільнити вас від усього цього? Берусь ліквідувати справу! А платити після того, як закінчено.
— Ви осіб знаєте?
— Ні, любий пане, чекаю ваших вказівок. Нам сказано: „Один старий тюхтій піймався до рук удові“. Ця двадцяти дев'ятилітня вдова така вправна в своєму злодійському ділі, що вже сорок тисяч ренти забрала в двох батьків родини. Зараз вона збирається потягти вісімдесят тисяч франків ренти, одружившись із простаком, якому шістдесят один рік; вона геть зруйнує одну чесну родину й віддасть це величезне багатство дитині від якогось коханця, бо старого чоловіка свого швидко здихається!.. От яка справа.
— Точнісінько так!.. сказав Вікторен. — Мій тесть, пан Кревель…
— Колишній парфюмер, тепер мер; я живу в його окрузі під ім'ям пані Нурісон, — відповіла вона.
— Друга особа це пані Марнеф.
— Її не знаю, — сказала пані де-Сент-Естев; — але через три дні зможу навіть сорочки її полічити.
— Чи можете ви перешкодити весіллю?.. — спитав адвокат.
— В якій воно стадії?
— Другий оклик зроблено.
— Треба викрасти жінку. Сьогодні неділя, лишається тільки три дні, бо в середу вони поженяться — це неможливо! Але можна вбити її…
