співачка провела Аделіну до карети, виявляючи до неї як-найбільшу послужливість.
— Це, мабуть, якась дама-благодійниця, — сказав лакей до покоївки, — бо вона ні з ким така не буває, навіть із своєю приятелькою, панною Женні Кадін!
— Почекайте день кілька, пані, — сказала вона, — і ви його побачите, инакше я відкинусь бога своїх батьків, а для єврейки це значить пообіцяти успіх.
В ту хвилину, коли баронеса заходила до Жозефи, Вікторен приймав у себе в кабінеті стару жінку років сімдесят п'яти, яка, щоб пройти до кабінету славетного адвоката, прикрилась страшним ім'ям начальника охоронної поліції. Лакей оповістив: „Пані де-Сент-Естев“!
— Я назвалась одним із своїх прізвищ, — сказала вона, сідаючи.
Вікторена в середині, мовляв, дріж пройняв, коли він побачив цю жахливу стару. Хоч і добре вдягнена, вона нагонила жах холодною злостивістю, позначеною на її пласкому, страшенно зморшкуватім, блідому й м'язистому обличчі. Марат, коли-б був жінкою і в таких літах, теж являв-би, як і пані Сент-Естев, живий образ Терору. В ясних очах цієї лиховісної старої світилась кровожерна жадібність тигра. Її приплесканий ніс, що з його надмірних овальних ніздрів пашив пекельний вогонь, нагадував дзьоба найгірших хижих птахів. Довгі волосини, що безладно повиростали по всіх западинах на обличчі, свідчили за мужність її планів. Хто-б побачив цю жінку, конче подумав-би, що художники не використали справжнього зразка для обличчя Мефістофеля.
— Любий пане, — сказала вона прихильно, — я давно вже ні до чого не втручаюсь. Вам я збираюсь допомогти тільки з пошани до свого небожа, якого люблю більше, ніж рідного сина… Так от, префект поліції, якому голова ради шепнув на вухо кілька слів про вас, вирішив, побалакавши
