у болоті, то що-ж, вимиється. Повірте мені, що для людей добре вихованих, це справа одежі… Дозвольте мені виправити свої гріхи перед вами, бо бачу, яка прихильна ви до свого дружини, не зважаючи на поведінку його, коли сюди прийшли!.. Звичайно, бідолаха він, любить жінок… але, бачите, коли-б ви мали трохи нашого шику, то стримали-б його від гультяйства, бо були-б тим, чим ми вміємо бути — всіма жінками для чоловіка. Уряд мусів-би створити гімнастичну школу для чесних жінок! Але уряди такі недотепи!.. ними керують чоловіки, якими ми керуємо! Мені так шкода народів!.. Але треба-ж для вас щось почати, а не сміятись… Ну, заспокойтесь, пані, їдьте додому, не мучте вже себе. Я приведу вам Гектора таким, як тридцять років тому.
— О, панно, поїдьмо до тієї пані Ґренувіль! — сказала баронеса; — вона мабуть щось знає, може я ще сьогодні побачу пана Гюло й зможу визволити його із злиднів, із ганьби…
— Пані, за честь, що ви зробили мені, я наперед висловлю вам глибоку подяку, відмовившись поставити співачку Жозефу, коханку герцога д'Ерувіля, поруч найпрекраснішого, насвятішого образу Чесноти. Я занадто шаную вас, щоб з'являтися разом з вами. Це не приниження комедіянтки, а вияв моєї пошани до вас. Ви примушуєте мене, пані, шкодувати, що я не можу йти вашим шляхом, хоч терни на ньому й кривавлять вам ноги та руки! Та що-ж поробиш! Я належу Мистецтву, так як ви належите Чесноті…
— Бідна дівчина! — сказала баронеса, зворушена, не зважаючи на горе своє, приязним співчуттям. — Я молитиму за вас бога, бо ви жертва Суспільства, якому потрібні видовиська. Коли прийде старість, покайтесь… бог зглянеться над вами, якщо прихилить вухо до благань…
— Мучениці, пані, — доказала Жозефа, шанобливо цілуючи баронесину сукню.
Але Аделіна взяла співачку за руку, притягла її до себе й поцілувала в чоло. Червона від утіхи,
