мабуть, багато більше, ніж він показує, і він добрав способу прислати Елодію, сестру свою (він по-театральному охрестив її) до нас за робітницю, так що дочка моя про це й не догадувалась; господи, боже-ж мій, який гармидер у нас пішов, вона всіх дівчат у нас розбестила, впину на них немає, даруйте на слові… І так вона діло повела, що дядька Туля собі забрала та й зникла з ним, не знати де, і що вже важко нам через це прийшлося з отими векселями! Ми ще й досі неспроможні їх сплатити, але дочка моя на цьому знається, вона стежить за термінами… Коли Ідамор переманив старого до себе, через сестру, то й покинув мою дівчину, а тепер плутається з молодою пром'єркою з Фюнамбюля… Після всього, весілля доччине, як ви побачите…
— Та ви-ж знаєте, де живе матрацник?.. — спитала Жозефа.
— Старий дядько Шарден? Хіба-ж такий живе де-небудь!.. З шостої години вранці він уже п'яний, робить за місяць один матрац, цілий день тиняється по шинках, партії шукає…
— Якої партії?.. Що він, політик?
— Ви не розумієте, пані, це партія в більярд, він виграє три-чотири партії за день і пиячить.
— Вигідна партія! — сказала Жозефа. — Але-ж Ідамор на бульварі працює, і коли розпитати мого приятеля Бролара, так його знайдуть…
— Не скажу, пані, бо скоїлося це аж півроку тому. Ідамор із таких, що трапляють до поліції, а звідти в Мелен, потім… звісно!..
— На каторгу! — сказала Жозефа.
— Ох, пані, ви все знаєте, — мовила, посміхаючись, тітка Біжу. — Коли-б дочка моя його не знала, то була-б… Та їй все-таки дуже пощастило, як ви сказали, бо пан Ґренувіль так у неї закохався, що й заміж її узяв…
— Як-же сталося це весілля?
— З розпачу, пані. Коли побачила Олімпія, що її покинуто за-для молодої актриси — а вона їй
