А що це вона до мене не зайде? Адже-ж я визволила її із скрути, одруживши з своїм дядьком…
— Атож, пані, з дядьком Тулем!.. Та він дуже старий, дуже підтоптаний…
— Та що-ж ви з ним зробили? Чи у вас він?.. Помилилась вона, що його покинула, він тепер забагатів на мільйони…
— Ох, господи боже мій, — мовила тітка Біжу, — оце саме й казали їй, коли вона недобра до нього бувала, а він-же тихий та смирний був, бідний старий! Ох, і попоганяла-ж вона його! Олімпія з пуття збилась, пані!
— Як-же так?
— Познайомилась вона, даруйте на слові, пані, з одним клакером, троюрідним небожем одного матрацника з передмістя Сен-Марсо. Це ледащо, як і всі гарні хлопці, він п'єси, бачите, підтримує! За ним упадає весь бульвар Тампль, де він піклується про нові п'єси та дбає за виступи актрис, як він каже. Вранці він снідає, перед виставою обідає, щоб хоробрости набратися, а лікери й більярд любить ще з дитинства. „Це-ж не посада“, так я казала Олімпії.
— На жаль, це посада, — сказала Жозефа.
— Словом, Олімпія стерялась через цього парубка, а він, пані, з лихим товариством водився, трохи не заарештували його в кав'ярні, де злодії збираються; та на той час голова клаки, пан Бролар, вирятував його. Носить золоті сережки й живе лодарем на рахунок жінок, які божеволіють від цих красунів! Він проїв усі гроші, що пан Туль давав малій. Діло йшло дуже погано. Все, що вишивальня давала, на більярд ішло. Тимчасом у хлопця того гарненька сестра була, теж непутяща, бо те саме, що й брат, робила по студентських кварталах.
— Шом'єрська лоретка, — сказала Жозефа.
— Еге-ж, пані, — сказала тітка Біжу. — Отож, Ідамор — він зве себе Ідамором, це призвісько в нього таке, бо звати його Шарденом — Ідамор, кажу, надумався, що в дядька вашого грошей,
