Дві великі сльози, що набігли в співаччиних очах, провіщали її відповідь.
— Пані, — сказала вона з виразом глибокої покори, — я вчинила вам зло, не знаючи вас; але тєпер, коли я маю щастя побачити у вашій особі найбільший образ Чесноти на землі — повірте, я почуваю глибінь свого гріха й щиро за нього каюся; отже, вважайте, що я все зроблю, аби виправити його!..
Вона взяла баронесу за руку раніш, ніж та встигла цьому заперечити, поцілувала ту руку якнайшанобливіше і в приниженні своєму навіть навколішки схилилась. Потім підвелася горда, так ніби в ролі Матільди на сцену виходила, й подзвонила.
— Їдьте, — сказала вона лакеєві, — заженіть, коли треба, коня, але знайдіть маленьку Біжу на вулиці Сен-Мор-дю-Тампль, привезіть її до мене, посадовить її в екіпаж і заплатіть візникові, щоб у-чвал примчав. Не гайте й хвилини… инакше звільню вас. — Пані, — сказала вона з глибокою пошаною, вернувшись до баронеси, — ви мусите простити мене. Тільки-но я здобулась на заступництво герцога д'Ерувіля, то зразу-ж відрядила барона, довідавшись, що ради мене він руйнує родину. Що я ще могла зробити? В театральній кар'єрі всі ми на початку потребуємо заступництва. Платня наша не покриває й половини видатків, то-ж ми беремо тимчасових чоловіків… Я не дорожила паном Гюло, який примусив мене покинути одного багатія, пихувату тварину. Дядько Кревель напевно одружився-б зі мною…
— Він і мені це казав, — урвала баронеса.
— От бачите, пані, я була-б тепер чесною жінкою, мала-б тільки одного дружину…
— У вас є виправдання, панно, — сказала баронеса, — бог їх не забуде. Тільки я не збиралась дорікати вам, навпаки, приїхала просити у вас послуги.
— Пані, ось уже три роки як я піклуюсь про пана барона…
