довідатись, чи не помилилися лікарі, що напередодні засудили її чоловіка на смерть. Доктор сказав, що тієї-ж ночи цей поганець потрапить у пекло, яке його чекає. Дядько Кревель з панією Марнеф провели лікаря, якому батько ваш, люба Селестіно, дав п'ять золотих за добру новину. Вернувшись до вітальні, дядько Кревель пустився у викрутаси, мов танцівник; він поцілував ту жінку й крикнув: „Нарешті ти вже будеш панією Кревель!..“ А мені ваш шановний батько сказав, коли вона знову посіла місце коло мручого чоловіка й покинула нас на самоті: „Маючи Валерію за дружину, я зроблюся пером Франції! Я куплю землю, яку вже накинув оком, землю в Преслі, що її хоче продати пані де-Серезі. Я буду Кревель де-Пресль, зроблюся членом генеральної ради в департаменті Сени та Уази й депутатом. Матиму сина! Буду тим, чим мені схочеться“. — „Ну, а дочка-ж ваша?“ сказала я йому. „Так то-ж дочка, відповів він, і вона надто в рід Гюло перекинулась, а Валерія їх ненавидить… Зять мій і разу не схотів сюди прийти — чого це він строїть із себе ментора, спартіята, пуританина, філантропа? До того-ж, з дочкою я порахувався, вона одержала всю материзну ще й двісті тисяч франків! Тому можу жити по своїй уподобі. Подивлюсь я на зятя з дочкою, коли женитимусь, — як вони робитимуть, так і я. Якщо добрі будуть до своєї мачухи, тоді побачимо! Я теж людина!“ Словом, всі свої дурниці виклав! І так хизувався, як Наполеон на пам'ятнику!
Десять місяців законного вдовування, передбачені кодексом Наполеона, минули тому кілька день. Маєток Пресль куплено. Вікторен із Селестіною того-ж ранку послали Лісбету до пані Марнеф розвідати про весілля цієї чарівної вдови з паризьким мером, що зробився вже членом генеральної ради в департаменті Сени та Уази.
Селестіна й Гортензія, яких приязнь зміцніла від життя під спільним дахом, майже ніколи не розлучались. Баронеса, прибільшуючи з властивою
