та дрібні суми з капіталу, який був винен. Торгівці сами пропонували вигідну плату за помешкання з умовою, що контракт буде складений на вісімнадцять років. Помешкання зростали в ціні завдяки переміщенню ділового центру, що купчився тоді між Біржею та церквою св. Магдалини, де з того часу й став осідок політичної та фінансової влади в Парижі. Одержані від міністра гроші, разом із виплаченим за рік наперед утриманням та надвишкою на помешкання, мали звести борг Вікторенів до двохсот тисяч франків. Два прибуткові будинки, найняті згори до низу, мусіли давати сто тисяч франків річно. Ще два роки пожити на платню, подвоєну завдяки одержаним від маршала посадам — і Гюло-син виходив на чудове становище. Це була манна небесна. Вікторен міг віддати матері весь перший поверх, а сестрі другий, де й Лісбеті було-б дві кімнати. Нарешті, під проводом кузини Бети цей потрійний дім мав зміцнити своє становище й стати шановним, як і належить домові славетного адвоката. Судові зірки швидко тьмарніли, і до Гюло-сина, обдарованого розважливим словом та суворою чесністю, дослухались і судді, і лавники; він вивчав свої справи, не казав того, чого не міг довести, не обороняв перших-кращих справ, — словом, був оздобою адвокатства.
Помешкання на вулиці Плюме так баронесі збриднуло, що вона дозволила перевезти себе на вулицю Луї Великого. Отже, завдяки дбайливості синовій, Аделіна зайняла чудове помешкання і користувалась усіма матеріяльними вигодами, бо Лісбета й тут узялася до тих заощадних заходів, що була пророблювала в пані Марнеф, добачаючи в цьому спосіб здійснювати потайну помсту над цими благородними істотами, метою її ненависти, розпаленої від руйнації усіх її надій. Раз на місяць вона ходила до Валерії, де посилала її Гортензія, бажаючи довідатись де-що про Венцеслава, та Селестіна, яку страшенно турбував одвертий і
