У родинних нещастях Вікторен Гюло здобув ту остаточну обробку, що довершує або деморалізує людину. Він став довершений. У великих життьових бурях люди, мов капітани підчас урагану, полегшують судно від важкого краму. Адвокат утратив свої внутрішні гордощі, зовнішню самопевність, ораторську пиху й політичні претензії. Словом, як чоловік, він став тим, чим мати його була, як жінка. Він вирішив заспокоїтись на Селестіні, яка, певна річ, його мріям не відповідала, і почав розсудливо ставитись до життя, побачивши, що загальний закон примушує в усьому задовольнятися тільки приблизно. Він заприсягнувся сам перед собою виконувати свої обов'язки, так-бо вжахнула його батькова поведінка. Почуття ці зміцніли коло материного ліжка в той день, коли баронесу врятовано. Це перше щастя не само прийшло. Клод Віньйон, який що-дня довідувався для принца Вісембурзького про здоров'я пані Гюло, попросив переобраного депутата піти разом з ним до міністра.
— Його високість, — сказав він, — хоче поговорити з вами про ваші родинні справи.
Вікторен Гюло був знайомий з міністром здавна, тому маршал прийняв його з підкресленою привітністю, що була добрим для нього знаком.
— Друже, — сказав старий вояка, — я заприсягнувся в оцьому кабінеті перед маршалом, дядьком
