„ Чи треба цю справу далі провадити? Чи може, коли головний з відомих злочинців помер, погасити процес, засудивши наглядача позаочно?
„ Генеральний прокурор погоджується передати справу вам; барон д'Ерві мешкає в Парижі, отже справа підлягає вашому королівському судові. Отакого, досить непевного, способу ми добрали, щоб відразу збутися труднощів“…
Тут папір випав з рук маршала Гюло; він глянув на брата й побачив, що далі перевіряти справу не варто, але знайшов листа від Йогана Фішера й подав йому, побіжно того листа переглянувши.
„О…в'язниця.
„Небоже, коли ви читатимете цього листа, мене вже не буде в живих.
„Не турбуйтесь, проти вас не знайдуть жадного доказу. Я помер, ваш єзуїт Шарден утік — і справа припиниться. Вмирати мені легко, бо я згадую обличчя нашої Аделіни, яка з вами була щаслива. Вам не треба вже висилати двісті тисяч франків. Прощайте.
„Листа цього вам передасть один арештант, на якого, здається мені, можна покладатись.
„Йоган Фішер“.
— Прошу у вас пробачення, — сказав із зворушливою гордістю маршал Гюло принцові Вісембурзькому.
— Ну, називай мене на „ти“, Гюло! — відказав міністр, потискуючи руку старому другові. — Бідний улан стратив тільки себе, — мовив він, пронизуючи поглядом Гюло д'Ерві.
— Скільки ви взяли? — суворо звернувся граф Форцгеймський до брата.
— Двісті тисяч франків.
— Друже, — сказав граф до міністра, — ви матимете двісті тисяч франків через сорок вісім годин. Ніхто ніколи не зможе сказати, що людина з іменем Гюло схибила хоч на су в громадській справі…
