Принц підійшов до старого товариша, пильно глянув на нього й сказав йому на вухо, стискуючи його руку:
— Ти мужній?
— Побачиш…
— Ну, держись! Мова йде про найбільше лихо, яке могло тобі трапитись.
Принц обернувся, взяв на столі справу, дав її маршалові Гюло до рук і крикнув:
— Читай!
Граф Форцгеймський прочитав такого листа, що лежав у справі:
Алжир.
„ Любий принце, маємо на руках дуже кепську справу, як побачите з слідства, яке тут надсилаю.
„ Коротко сказати, барон Гюло д'Ерві послав до провінції О… свого дядька спекулювати на збіжжі та фуражі й дав йому в спільники коморного наглядача. Наглядач цей усе виказав, щоб самому виправитись, але, кінець-кінцем, утік. Королівський прокурор суворо повів справу, гадаючи, що заплутані в ній тільки двоє нижчих службовців; але Йоган Фішер, дядько вашого головного директора, коли його потягли до права, заколовся у в'язниці гвіздком.
„ На цьому все й кінчилося-б, якби ця гідна й чесна людина, яку, певно, обдурив і спільник, і небіж, не зважилася писати баронові Гюло. Листа цього перехоплено, і зміст його так здивував королівського прокурора, що він звернувся до мене. Заарештувати й потягти до права державного радника, головного директора, який вчинив стільки гарних і щирих послуг, — бо-ж він усіх нас урятував при Березині, переорганізувавши командування — це був-би жахливий удар, тому я звелів передати справу мені.
