любство. Я буду депутатом, я вже не схиблю, бо радитимусь із своєю Еґерією навіть у дрібницях. Оті великі політики, Нума, наш славетний міністр — у кожного з них була якась Сібіла. У Валерії буває десятків зо два депутатів, вона робиться дуже впливова, а тепер, коли оселиться в чудовому готелі з власною катерою, то буде одною з невінчаних володарок Парижу. Це не жінка, а пишний паротяг! Ох, я дуже дякував вам за вашу суворість!..
— Після цього можна зневіритись і в чесноті божій, — сказала Аделіна, в якої від обурення висохли сльози. — Та ні, божественний суд уже витає над її головою!..
— Ви не знаєте світу, прекрасна дамо, — відказав великий політик Кревель у глибокій образі. — Світ, моя Аделіно, успіх любить! Чуєте? Чи вганятиме він за вашою високою чеснотою, яка коштує двісті тисяч франків?
Від цих слів пані Гюло затремтіла, нервовий дріж знову охопив її. Вона зрозуміла, що колишній парфюмер ганебно мстився над нею, як помстився він і над Гюло; огида збурила їй серце, здушила його так, що й горло їй стиснулося, аж відібрало мову.
— Гроші!.. скрізь гроші!.. — мовила вона нарешті.
— Ви мене дуже зворушили, — вів Кревель, якому ці слова нагадали про приниження баронеси, — коли ви плакали отут біля моїх ніг!.. Слухайте, ви може мені не вірите? Ну, так коли-б портфель мій був зі мною, то я віддав-би його вам. Так вам потрібна ця сума?
Почувши цю фразу, багату на двісті тисяч франків, Аделіна забула всі жахливі образи цього вельможі за малі гроші перед принадою успіху, яку так по-макіявельськи викинув Кревель, що хотів тільки довідатись про секрет Аделіни, щоб поглузувати з неї разом з Валерією.
— Ах, я все зроблю! — скрикнула нещасна жінка. — Пане, я продамся, я стану, якщо треба буде, Валерією.
